Колегам

1. Посібник "Алгоритм діяльності працівників психологічної служби "

2. Діагностичний мінімум та орієнтовані циклограми діяльності 

3. Методичні матеріали щодо профорієнтаційної роботи

4. Перелік  факультативів,  спецкурсів  і  курсів

5. Посібник з організації дистанційного навчання, що схвалений МОН

6. Навчально-методичний посібник "Запобігання та протидія проявам насильства: діяльність закладів освіти" 

Посібник "Набута інвалідність дитини. Поради батькам і фахівцям"

Арт-терапія: Зім'ятий папір. Робота зі страхами

Вітаю! Хочу показати вам, як можна залучати до творчості не лише дорослих, а й дітей. 

Дана практика дозволяє відреагувати складні емоції або просто отримати задоволення від творчості. Кольорові зам’яті аркуші, що вийдуть у вас в результаті, можна потім використовувати для створення листівок, колажей, в якості тла, написання на них мотивуючих текстів, нотаток і т.п. 

Вам знадобиться:

❤️ папір (звичайний тонкий зминати простіше, але кольори виглядатимуть красивіше на акварельному папері);

🧡 акварельні фарби

💛 пензлик

💚 ємність з водою

💙 дитина 😄 (але можна залучити свою Внутрішню ;-) )

Практика навіяна історією з дитячої книжки “Іш!” Пітера Х. Рейнольдса. За сюжетом маленький хлопчик на ім'я Рамон, любить малювати, але втрачає впевненість в собі, коли над його картиною сміється його старший брат. Знову і знову він мне свої малюнки і викидає їх на підлогу, готовий відмовитися від мистецтва. Але його молодша сестра таємно збирає зім'яті малюнки і виставляє їх. Вона вчить Рамона, що мистецтво - це не бути досконалим, а мислити більш індивідуально!

Пропоную декілька способів роботи.

Спосіб 1. Відреагування почуттів 

Якщо дитина переживає якісь не надто приємні емоції: злість, страх, образу тощо. Можна запропонувати їй взяти аркуш паперу і простим олівцем намалювати пляму, яка буде символізувати обрану емоцію. 

Наприклад, дитина чогось боїться. Запропонуйте їй пограти в таку гру з папером і фарбами. Дайте аркуш і попросіть намалювати пляму, яка буде означати її страх. В такий спосіб дитина вже трошки відділиться від свого страху і зможе поглянути на нього ніби зверху. Страх тепер не володіє нею повністю і вона може щось зробити з ним. 

Ви поруч можете також робити цю практику разом з дитиною. Підтримуючи її в такий спосіб. 

Наступний крок - зімніть свій аркуш. Спробуйте отримати від цього процесу максимум задоволення разом з дитиною. Можна поемоціонувати: “Мерзенний страх, тепер я давлю тебе, а не ти мене!” Чи те, що прийде вам в голову. Якщо дитина почне веселитися, зминаючи папір і “караючи” страх - це добра ознака.

Тепер акуратно розгортаєте зім’ятий папір, берете акварель і розфарбовуєте його яскравими кольорами. Ну як? Страшний страх тепер веселий і більше нагадує радість 🤩

Спосіб 2. Створення тла для нотаток чи колажів

Листок паперу можна розрізати на 2 або 4 половинки, щоб утворилися менші аркуші. Зімніть один шматочок в кульку. Використайте один колір, щоб зафарбувати всю зовнішню поверхню кулі. 

Акуратно розгорніть папір і погляньте як він виглядає. Трохи почекайте, поки висохне фарба. Тоді знов скатайте кульку. Візьміть другий колір і знов зафарбуйте поверхню кульки. Розгорніть папір і дайте висохнути.

Можна зупинитись на двох кольорах чи продовжувати. Зрештою у вас утвориться оригінальна текстура, яку можна потім використовувати в колажах і для різної творчості. Головне, що сам процес страшенно захоплює і дітей, і дорослих :-) 

Рекомендації для батьків: в арт-терапії не може бути щось неправильно. Якщо дитина відступила від інструкції і зробила щось по-своєму - похваліть її, але ні в якому разі не критикуйте і не змушуйте чітко дотримуватись інструкції. Діти - творчі істоти, і вони швидше за все поміняють щось у ваших “ідеальних планах”. Прийміть це ;-)

       

Техніка для стабілізації психоемоційного стану дитини "Равлик" або "Будиночок з собою"

😌Для стабілізації психоемоційного стану дітей та дорослих вкрай важливо знаходити життєво важливі опори. Одним із таких опор може бути дім, місце, яке за символікою несе захист і душевний спокій. 

🙏Тому пропоную Вам попрацювати з метафорою будинку, на прикладі равлика. 

🎨Для роботи можна використовувати матеріали для ізотерапії (олівці, фломастери, фарби гуаш, пастель) або тістопластики (пластилін, тісто для ліпки, застигаючі пластичні маси).    

🧘‍♀️Вправу можна реалізувати і в комплексі з тілесним залученням та емоційним відреагуванням. В процесі роботи важливо йти за клієнтом аби розуміти його психологічний стан. 

1 ЕТАП. Казка про равлика.  

У давні-давні часи царем усіх звірів був лев. Якось лев скликав своїх підданців, щоб оголосити їм царський указ. Усі звірі від найменшого до найбільшого зібралися на галявині перед левовою печерою. 

Вийшов до них цар-лев: 

— Чи усі тут? — спитав. 

— Усі, царю, лише равлика нема, — запопадливо доповіла лисичка. 

— Ти запізнився! — сердито мовив лев. 

— Вибач мені, царю, я не навмисне, — заходився виправдовуватися равлик.— Я вийшов з дому завчасно. Але на середині дороги зірвався вітер, почався дощ, тож я повернувся додому, взяв на плечі свою хатину, щоб було де обсушитися, і поніс з собою. От поки ходив туди-сюди, згаяв час і запізнився. 

Лев уважно вислухав равлика, трохи подумав і виголосив своє рішення: 

— Ну нехай так. Тож, щоб ти ніколи не спізнювався і негода не псувала твій дім, носитимеш свою хатку на спині, куди б ти не йшов. 

І відтоді равлик живе у хатці, яку завжди носить з собою. 

 

ІІ ЕТАП. Давай спробуємо з тобою побути трошечки равликом.  

• Давай порухаємось як равлик? 

• Давай зімітуємо як равлик несе на собі свій будинок? 

• Покажи який за розміром будинок? 

• Давай наш равлик зараз буде мегашвидкий. 

• А тепер дуже повільний. 

• Давай спробуємо показати тілом, як равлик ховається в будиночку. 

• А покажи тілом, який він в ньому щасливий. 

ІІІ ЕТАП. Створюємо равлика. 

Зараз я пропоную тобі створити равлика, який носить на собі, з собою, в своєму серці свій будиночок. Ти можеш зробити його найбезпечнішим і найзатишнішим, таким, який захистить від всіх невзгод. 

ІV ЕТАП. Створи на аркуші простір, в якому равлику разом зі своїм будиночком буде зараз добре і комфортно. Розмісти равлика на аркуші. Запропонуйте тілом дати собі це відчуття затишку і безпеки. 

Якщо клієнт досить стабільний і можна можна запитати її про те, що він відчуває. 

🐌Вправа дає можливість через метафору равлика, пробудити відчуття безпеки і затишку навіть на відстані від тому.

Дерево з чоловічками: тест на визначення емоційного стану

Словесні ігри: 7 інтелектуальних розваг для дружніх компаній

Гра «Відбитки пальця»: напиши про себе

Усі діти унікальні, як і їхні відбитки пальців. Оберіть ілюстрацію та напишіть, у чому ваш винятковий талант. Відбитки пальців – унікальні й залишаються незмінними впродовж усього життя, тоді як інші лінії на долонях постійно змінюються. Відбитки пальців можуть розповісти чимало цікавого про людину, її інтелект, особистість і таланти. Бажаєте дізнатися більше про те, чим живуть і захоплюються ваші діти? Про їхні мрії, таланти, здібності й бажання? Чи провести з ними час на карантині весело й корисно!
Гра. Агамограф. Розробка агамографа "Смайли"

«Банка з цікавинками»: розвивальна гра для дітей

Вашій увазі пропонується захоплива універсальна гра на розвиток, в яку залюбки можуть грати навіть дорослі!

СЛОВНИК СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

А
Адаптація — пристосування індивіда до групових норм.
Акмеологія — наука, що вивчає процес дорослішання, виявлення того, що становить собою людина, яка досягла розквіту у своєму фізичному та психічному розвиткові.
Активність — діяльна участь у чому-небудь.
Акцентуація (особистості або характеру) — особливість прояву тих чи інших рис, що зумовлює специфіку вразливості і збільшує в порівнянні з конституційною нормою імовірність тих чи інших захворювань.
Аліменти — грошове утримання в установленому законом розмірі, яке у визначених законом випадках одні особи зобов’язані надавати іншим у зв’язку з існуючими між ними шлюбними та родинними відносинами.
Аналогія — подібність предметів, що дає змогу в процесі їх аналізу перенести властивості (ознаки) одного предмета на інші.
Андрогогiя — педагогіка дорослих, або «теорія освіти дорослих», що охоплює теоретичні та практичні проблеми освіти, навчання та виховання дорослих.
Аномія — ситуація, яка складається для індивідів i суспільства, коли соціальні норми стають взаємно суперечливими, утрачають ясність або навіть узагалі зникають; особливий морально-психологічний стан індивідуальної та суспільної свiдомостi, що характеризується розпадом системи моральних цінностей i вакуумом ідеалів.
Арт-терапія — засіб невербального спілкування, вільного самовираження і самопізнання; лікування людської душі засобами мистецтва.
Асоціальність — сукупність рис, що свідчать про відсутність соціальної спрямованості у чиїй-небудь діяльності, про байдуже ставлення до громадського життя.
Асоціальна поведінка — антигромадська поведінка.
Асубкультурність — слабкий інтерес у підлітків, а іноді й цілковита його відсутність до захоплень, цінностей, культурних пріоритетів представників їхньої субкультури, їхнього світу.
Аффіляція — потреба в приналежності визнанні (визнання учня колективом), прийнятті особистості середовищем у всьому репертуарі її соціальних ролей.
Б
Багатодітна сім’я — сім’я, що складається з батьків і трьох та більше дітей.
Базова особистість — природний каркас, що об’єднує основні прагнення і життєві орієнтації людини.
Базові прагнення — ядро базової особистості, усього внутрішнього світу людини; являють собою чотири пари полярних прагнень:
1) до життя, продовження життя — до саморуйнування, до смерті;
2) до сили особистості, тобто до високої самооцінки і впевненості в собі — до слабкості особистості, тобто до зниження самооцінки, невпевненості;
3) до волі, опори переважно на себе, самостійності — до залежності, переважної опори на інших;
4) до розвитку, самореалізації — до уникнення змін у бажаннях, стосунках, цінностях.
Батьки — батько та мати, записані органами реєстрації актів цивільного стану в книзі народжень і свідоцтві про народження дитини.
Батьки-вихователі — подружжя або окрема особа, що не перебуває у шлюбі, які взяли дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, для виховання та спільного проживання.
Батьківська любов — джерело і гарантія емоційного благополуччя дитини, її психологічного та інтелектуального розвитку.
Батьківські права та обов’язки — особисті й майнові права й обов’язки, які надає закон батькам для забезпечення належного виховання і матеріального утримання дітей, а також захисту їх прав та обов’язків.
Бездоглядні діти — діти, не забезпечені сприятливими умовами для фізичного та інтелектуального розвитку.
Безпритульні діти — діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім’ї або дитячі заклади, де вони виховувалися, і не мають певного місця проживання.
Біологічна сирота — дитина, яка втратила батьків унаслідок трагічних обставин.
Благополуччя — життя в достатку та спокої:
• матеріальне благополуччя — задоволеність матеріальною стороною свого існування, стабільний матеріальний добробут;
• психологічне благополуччя — злагодженість психічних процесів і функцій, відчуття цілісності, внутрішньої рівноваги;
• соціальне благополуччя — задоволеність особистості своїм соціальним статусом і актуальним станом суспільства. Це і задоволеність особистісними зв’язками, статусом у мікросоціальному оточенні, а також відчуття спільності;
• тілесне благополуччя — хороше фізичне самопочуття, тілесний комфорт, фізичний тонус;
• фізичне благополуччя — хороше фізичне самопочуття, тілесний комфорт, фізичний тонус.
Близькі родичі — фізичні особи, природний зв’язок між якими ґрунтується на походженні один від одного або від спільних предків і має правове значення у випадках, передбачених законодавством.
Бродяжництво — спосіб паразитичного існування, який полягає в переміщенні протягом тривалого часу з одного населеного пункту в інший або в межах одного міста особи, яка не має постійного місця проживання або залишила його.
В
Валеологія — наука, що ґрунтується на теорії культури здоров’я біоенергетичної системи людини і впливі на живі організми довкілля; порушує проблеми гармонії родинно-шлюбних взаємин і здоров’я сім’ї.
Відповідальність неповнолітніх — передбачена законодавством правова відповідальність осіб, які не досягли вісімнадцяти років.
Взаєморозуміння — спосіб відносин між людьми, соціальними групами, колективами, організаціями та країнами, коли осмислюється й ураховується точка зору чи позиція сторін, які спілкуються. Об’єктивно основою взаєморозуміння є спільність інтересів, близьких чи віддалених цілей, поглядів, а також взаємна поступливість певними інтересами.
Вуличне угруповання — коло спілкування, у якому дитина намагається компенсувати відсутність повноцінних дитячо-батьківських стосунків.
Г
Гармонійний спосіб життя — усвідомлено і самостійно створювана людиною система адаптивно необхідних інтересів і видів діяльності, що дають змогу підтримувати фізичне, психічне, соціальне і духовне здоров’я й успішно реалізувати своє життєве призначення.
Гармонійний стан — наявність деякого оптимального рівня суперечності, який стимулював би саморозвиток і смак життя.
Гармонійність особистості — ступінь оптимальності стосунків, сили базових прагнень, тенденцій, можливостей їхньої реалізації в поведінці (згода із самих собою), згода з людьми, з природою, типом емоційного складу та ін.
Гармонія — динамічний стан людини, що потребує щоденних зусиль для ефективної підтримки.
Гіподинамія — порушення функцій організму внаслідок зменшення сили рухів.
Гіпоопіка — байдуже ставлення за відсутності контролю.
Громадянське виховання — виховання гармонійно розвинутої особистості й прищеплення їй громадянської культури.
Ґ
Ґендер — складний соціокультурний конструктор, який відображає відмінності в ролях, поведінці, ментальних і емоційних характеристиках між чоловічим і жіночим.
Д
Девіантна поведінка — система дій і вчинків людей, соціальних груп, що суперечить соціальним нормам або вказаним у суспільстві шаблонам і стандартам поведінки.
Дезадаптація — порушення узгодженості, адаптованості, установлених зв’язків тощо.
Дезінтеграція — роз’єднання окремих психічних процесів.
Державна молодіжна політика — системна діяльність держави щодо конкретної особистості, молоді, молодіжного руху, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах.
Десоціалізація — явище, протилежне соціалізації (руйнація соціальних зв’язків).
Деструктивна сім’я — родина, яка з об’єктивних та суб’єктивних причин утратила свій виховний потенціал, унаслідок чого в ній складаються несприятливі умови для виховання дитини.
Диференціація — поділ, розчленування чого-небудь на окремі різнорідні частини.
Діагностування — прояснення, розпізнання; отримання інформації про стан та розвиток контрольованого об’єкта, його відхилення від норми.
Діти вулиці:
• безпритульні діти — діти, які не мають постійного місця проживання у зв’язку з утратою батьків, соціальними формами поведінки дорослих у сім’ї, та діти, яких вигнали з дому батьки;
• бездоглядні діти — діти, які мають певне місце проживання, але вимушені перебували на вулиці внаслідок матеріальної неспроможності опікунів (родичів, бабусь, дідусів), психічних розладів батьків, байдужого ставлення останніх до виховання дітей;
• діти-втікачі із виховних установ — діти, які зазнали психологічного, фізичного та сексуального насильства в закладах інтернатного типу та притулках;
• діти-втікачі із зовні благополучних сімей — діти з високим рівнем конфліктності, патохарактерологічними особливостями, відхиленням у психічному та особистісному розвитку;
• діти, які за своїми психологічними ознаками схильні до постійного перебування на вулиці — позбавлені систематичного батьківського піклування, аутсайдери шкільних колективів; діти з яскраво вираженими ознаками важковиховуваності, схильні до марнування часу.
Діти, позбавлені батьківського піклування — діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням батьківських прав, відібранням від батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісти зниклими або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов’язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження; тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки; а також викинуті діти, діти, батьки яких невідомі; діти, від яких відмовились батьки, та безпритульні діти.
Діти соціально незахищених категорій:
• сирота — дитина в якої померли батьки, мати померла, дані про батька у свідоцтві про народження дитини були записані за вказівкою матері;
• діти, позбавлені батьківського піклування — дитина, яка залишилася без батьківського піклування, тому що батьки були позбавлені батьківських прав; дитину відібрали в батьків за рішенням суду; батьки визнані судом безвісти відсутніми; батьки визнані судом померлими; батьки визнані недієздатними; батьки перебувають у місцях позбавлення волі; батьки перебувають під вартою на час слідства; батьки — у розшуку; тривала хвороба батьків перешкоджає виконанню батьківських обов’язків; батьки невідомі;
• дитина-напівсирота — дитина, в якої помер один із батьків;
• дитина матері-одиначки — дитина, яку виховує тільки мати, тому що: дані про батька у свідоцтві про народження дитини були написані за вказівкою матері; батько дитини помер (або батько дитини визнаний судом безвісти відсутнім, померлим, недієздатним, у розшуку), до того ж призначити дитині пенсію через утрату годувальника неможливо, бо він не мав достатнього трудового стажу. Самотні матері стоять на обліку в УТСЗН та отримують там на дитину допомогу матері-одиначки;
• дитина з багатодітної родини — дитина мешкає в родині, де виховуються троє та більше дітей (зокрема, таких, які під опікою або піклуванням);
• дитина, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС — дитина, в якої батьки або один із батьків мають статус постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджено посвідченням;
• дитина з вадами — статус дитини з вадами надає медична установа (є посвідчення);
• дитина з малозабезпеченої сім’ї — дитина, сім’я, якої стоїть на обліку в УТСЗН та отримує допомогу.
Дитина — особа віком до 18 років (повнолітня), якщо згідно із законом, застосованим до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Дитина-біженець — дитина-іноземець, якій у порядку та на підставах, визначених Законом України «Про біженців», надано статус біженця.
Дитина-інвалід — особа, яка внаслідок хронічних захворювань, уроджених чи набутих порушень у розвитку має обмеження у життєдіяльності, перебуває в особливо складних, надзвичайних умовах і має особливі потреби в розвитку психофізичних можливостей, природному сімейному оточенні, доступі до об’єктів соціального оточення і засобів комунікації, соціалізації та самореалізації.
Дитина-сирота — дитина, у якої померли або загинули батьки.
Дитинство — період розвитку людини до досягнення повноліття.
Дромоманія — схильність до бродяжництва, яку розглядають не як розлад психіки, а як соціальне явище.
Духовне благополуччя — відчуття причетності до духовної культури суспільства, усвідомлення можливості долучатися до багатств духовної культури.
Е
Еміграція — масове переселення з батьківщини до іншої країни, тривале перебування за межами країни внаслідок переселення.
Емоції — хвилювання.
Емоційний інтелект — здатність розуміти, аналізувати й контролювати власні почуття та емоції та вміння відчувати, розуміти настрої оточення.
Емоційний компонент психологічного благополуччя — переживання, що об’єднує почуття, зумовлені успішністю суб’єкта в тих чи інших сферах активності.
Емпатія — здатність педагога, художника ідентифікувати себе з учнем (з іншою особою), стати на його позицію, розділити його інтереси, радощі, розчарування, побачити його очима виниклі проблеми; здатність до співчуття, співпереживання, емоційного залучення до переживань інших з формуванням адекватного емоційного резонансу.
Емпатійний процес — інтелектуально-емоційна взаємодія людини, яка потребує психологічної або іншої підтримки з особою, здатною надати таку підтримку.
Ж
Життєва проблема — стан протиріччя між актуальним та необхідним станом життєдіяльності.
Життєве призначення — споконвічно задана природна орієнтація людини, її загальна життєва спрямованість, стиль діяльності, тип ставлення до себе, людей і світу загалом.
Життєздатна особистість — особистість, яка активно інтегрує в сучасне суспільство, орієнтується та бере активну участь в економічних, соціальних, політичних, культурних процесах, зберігаючи при цьому свою світоглядну позицію, гуманістичні ідеали та цінності.
Життя людини — постійна постановка та розв’язання життєвих проблем.
З
Здібність — продукт соціалізації задатків учня.
Здоровий спосіб життя — процес формування в дітей усвідомлення шкоди наркотичного, токсичного, алкогольно-нікотинового отруєння організму і психіки, розвитку морально-етичної відрази до пияцтва, паління, вживання наркотиків.
Знання превентивні — систематизована та обґрунтована сукупність наукової інформації, перевіреної практикою, про закономірності запобігання негативним явищам, учинкам, діям.
Зрілість — інтегральна якість і показник розвитку зростаючої людини у світовому середовищі.
І
Імміграція — в’їзд іноземців у країну на тривале або постійне проживання.
Інвалід — особа, яка має порушення здоров’я зі стійкими розладами функцій організму, зумовленими захворюванням, наслідками травми чи дефектами, що призводять до обмеженої життєдіяльності та викликають необхідність її соціального захисту.
Інвалідність — обмеження в можливостях, обумовлене фізичними, психічними, сенсорними, соціальними, культурними, законодавчими та іншими бар’єрами, які не дозволяють людині бути інтегрованою в суспільство і брати участь у житті сім’ї та держави на тих же умовах, як і інші члени суспільства.
Інтегрований — заснований на об’єднанні, інтеграції.
Інтеграція — процес упорядкування, узгодження та об’єднання структур і функцій у цілому суспільстві.
Інтеракція — повсякденна взаємодія людей.
Інцидент — раптова, незапланована подія, що привернула до себе особливу увагу, ставши предметом обговорення людей як її свідків.
К
Клептоманія — хворобливий, нестриманий потяг до крадіжок, що розвивається на ґрунті деяких психічних хвороб.
Когнітивний компонент психологічного благополуччя — цілісна, відносно несуперечлива картина світосприйняття в суб’єкта, розуміння поточної життєвої ситуації.
Конфіденційність — доступність інформації лише адресату.
Конфлікт — зіткнення протилежних інтересів, думок, поглядів.
Концепція освіти «рівний — рівному» — завдання просвітницької роботи, спрямовані на позитивні зміни, які відбуваються у знаннях, уміннях, навичках, учинках, у поведінці щодо здорового способу життя дітей і молоді.
Концепція педагогічна:
1) система поглядів на педагогічне явище, процес;
2) тлумачення педагогічних явищ, подій;
3) провідна ідея педагогічної теорії, принцип організації різних видів діяльності;
4) передумова для створення теорії, що потребує наукового обґрунтування теорії та підтвердження практикою.
Л
Лінія життя — стійкий активний інтерес і відповідальний вид діяльності.
Людина — найвищий продукт земної природи.
Людина соціальна — людина, здатна розв’язувати соціальні проблеми, самореалізуватися, комунікативно здібна, соціально адаптована тощо.
М
Майстерність — почерк професіонала в будь-якій діяльності.
Макросоціум класу — зовнішня життєдіяльність учасників навчально-виховного процесу.
Малолітня особа — особа, яка не досягла чотирнадцяти років.
Матеріальна допомога — виплата, здійснена установою, яка опікується питаннями соціального захисту.
Материнство — установлене чинним законодавством України правове становище жінки, яка народила, утримує і виховує дитину.
Мета соціально-корекційно-розвивальної програми — допомогти дітям ефективно соціалізуватися, зорієнтуватися в складному, суперечливому світі, знайти вихід із кризової ситуації.
Метод превентивної освіти — засади, якими керується педагог у роботі з учнями в процесі передачі змісту превентивної освіти, що усвідомлюється і відтворюється в процесі соціалізації учня.
Метод превентивної роботи — способи загального і спеціального впливу на особистість. Загальні застосовуються для розвитку моральної вихованості. Спеціальні складаються з кількох підсистем: методи інформації, методи організації практичної діяльності (ведення здорового способу життя), стимулювання позитивної та запобігання негативній поведінці.
Методика — сукупність рекомендацій з проведення навчального процесу.
Механізм реалізації превентивної роботи — спосіб організації управління з притаманними формами, методами, засобами, що відповідає соціальному рівню організації суспільства.
Міграція — переміщення людей, пов’язані, як правило, зі зміною місця проживання.
Мікросоціум класу — внутрішня життєдіяльність учасників навчально-виховного процесу.
Модель соціально-педагогічної роботи — сукупність теоретичних положень та технологій практичної діяльності.
Мотивація — сполучення зовнішніх i внутрішніх рушійних сил, що спонукають людину здійснювати діяльність, спрямовану на досягнення певних цілей, з докладанням певних зусиль, з визначеним рівнем сумлінності й наполегливості; процес стимулювання до діяльності, яка спрямована на досягнення визначених цілей i завдань.
Моральний фактор — атмосфера в колективі, взаємопорозуміння й рішучість.
Н
Наркоманія — хворобливий психічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією внаслідок зловживання наркотичними засобами.
Недуга — втрата чи аномалія психічних або фізіологічних функцій, елементів анатомічної структури, що утруднює певну діяльність.
Неповна сім’я — сім’я, що складається з матері або батька і дитини (дітей).
Неповнолітні — особи, які не досягли віку, з якого закон визначає їх повністю дієздатними.
Неправомірна поведінка — поведінка, що суперечить чинним нормам права.
Новостворена родина — складається з двох батьків, але один з них не є рідним для дитини чи дітей, тобто є мачухою або вітчимом.
О
Обмежена можливість — утрата здатності (внаслідок дефекту) виконувати певну діяльність у межах того, що вважається нормою для людини.
Опіка — засіб захисту особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх, які не досягли
14 років і залишилися без батьківського піклування, а також повнолітніх осіб, визнаних судом недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства.
Особистісно-соціальне виховання — персоналізованість, соціальна зорієнтованість взаємин.
Охорона дитинства — система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, усебічне виховання і розвиток дитини та захист її прав.
П
Паспорт — основний документ установленого зразка, який засвідчує особу громадянина.
Педагогічна праксеологія — наука про використання і застосування нового в педагогіці.
Педагогічна психотерапія — лікування неврозів методом педагогічного впливу.
Педагогічна рефлексія — здатність педагога об’єктивно оцінити себе та свої вчинки, зрозуміти, як його сприймають у процесі педагогічного спілкування.
Педагогічна технологія превентивного виховання дітей — науково обґрунтована система діяльності та форм організації для ефективного проведення превентивної роботи в межах освітньо-виховного процесу, пов’язаних з охороною прав дітей, запобіганням уживанню і зловживанню тютюну, алкоголю, наркотиків, ранній статевій поведінці, запобіганням ВІЛ та ІПСШ.
Педагогічне спілкування — соціально-психологічний процес, який характеризується такими функціями: пізнання особистості, обмін інформацією, організація діяльності, обмін ролями, співчуття, самоствердження.
Переконання — основна моральна настанова, яка визначає мету та напрям учинків людини, непохитна впевненість у чомусь, яка ґрунтується на певній ідеї, на світогляді; технологія, яка використовується в процесі діяльності педагога заради цілеспрямованої зміни елементів соціальної комунікації між поколіннями.
Пізнання особистості — атрибут навчання, виховання і розвитку учня.
Піклування — засіб захисту особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх віком від 15 до 18 років, які залишилися без батьківського опікування, а також повнолітніх осіб, визнаних судом обмежено дієздатними.
Підліток — особа, молодша 18 років.
Підлітковий вік — час формування стійких форм поведінки, характеру і засобів емоційного реагування.
Повнолітній — особа, яка досягла 18 років.
Позбавлення батьківських прав — санкція за неправомірну поведінку батьків стосовно дитини, яка спрямована на захист інтересів дитини. Проводиться тільки у судовому порядку.
Полілог — технологія організації мислення в комунікації (спілкуванні) та корпорації (взаємодії), яка припускає потенційну рівність залучених до неї учасників, забезпечує можливість осмислення змістових суперечностей, які виникають через невідповідність стереотипів досвіду його учасників тим умовам і вимогам, які задаються проблемною ситуацією.
Право притулку — надання державою права в’їзду і безпечного проживання на її території іноземцям, що переслідуються за їхню політичну діяльність.
Правова культура — вид суспільної культури, який містить у собі знання і розуміння права, високосвідоме виконання його вимог як усвідомленої необхідності і внутрішньої переконаності.
Правова освіта — процес засвоєння підлітком соціальних і моральних норм, цінностей, настанов, досвіду.
Правова соціалізація — розвиток і реалізація громадських рис підлітка в процесі засвоєння і відтворення правової культури суспільства.
Правове виховання — соціально-правова та педагогічна допомога особі у формуванні правової свідомості та правової культури, вихованні почуття людської гідності, розумінні соціальної цінності права.
Правове поле — система законів і законодавчих актів, а також обов’язкове посилання всіх без винятку управлінських рішень на систему таких законів.
Правовідносини — суспільні відносини, що регулюються нормами права.
Правомірна поведінка — учинки, діяння, які не суперечать приписам правових норм або основним принципам права певної держави.
Правосвідомість — усвідомлення особою своїх прав, свобод, обов’язків, позитивне ставлення до закону, до держави, почуття патріотизму, здатність забезпечити країні гідне місце у цивілізованому світі.
Превентивна діяльність — діяльність, направлена на порушення загальнообов’язкових правил поведінки в суспільстві.
Превентивна інформація — інформація, що містить у собі знання про причини, процеси, наслідки негативної поведінки, явища та засоби їх запобігання.
Превентивна робота — цілеспрямована діяльність, яка проводиться з дітьми з метою попередження відхилень у поведінці.
Превентивна сім’я — сім’я, у якій наявні нерозв’язані проблеми і яка перебуває на початковій стадії неблагополуччя.
Превентивне виховання — невід’ємна складова системи навчально-виховного процесу закладу освіти, що забезпечує можливість формування в учнів імунітету до негативних впливів соціального оточення.
Превентивне виховання — система підготовчих та профілактичних дій, спрямованих на запобігання формуванню в учнів негативних звичок, рис характеру, проявам асоціальної поведінки підлітків та організацію належного догляду за діяльністю учнів.
Превентивний — запобіжний, охоронний, захисний.
Превентивні (запобіжні) заходи — система діяльності, спрямована на усунення причин та запобігання злочинності, антигромадським проявам.
Превентивність — спрямованість на запобігання негативним явищам.
Превенція — процес запобігання негативним явищам і станам особистості.
Прийомна сім’я — сім’я, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей для виховання і спільного проживання.
Принципи превентивного виховання — основні вихідні положення, що випливають із закономірностей виховання й визначають загальне спрямування виховного процесу, основні вимоги до його змісту, методики та організації (комплексності, системності, науковості, інтегрованості, мобільності, наступності, конкретності, реалістичності, технологічності, толерантності, етичності).
Продукт соціалізації — норми і правила поведінки, моральні поняття, цінності суспільства, які людина свідомо засвоїла і використовує.
Протиправна поведінка — різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушення.
Протирецидивна профілактика — здійснюється з учнями, які перебувають на внутрішньошкільному контролі (обліку).
Професійна мобільність — здатність педагога до змін у професійній діяльності за нових соціально-педагогічних умов.
Збідняючи світ дитинства, ми ускладнюємо входження дитини в суспільство, в колектив. (В. Сухомлинський)
Процес превентивного виховання — цілісний процес, у якому органічно поєднуються змістовний і процесуальний боки.
Процес засвоєння превентивних знань — сприймання змісту, його осмислення, закріплення та застосування в реальному житті.
Психогігієна — збереження, укріплення та поліпшення здоров’я шляхом організації належного природного і суспільного середовища, режиму та способу життя.
Психоделія — сприймання світу через наркотичний транс.
Психодрама — один із видів психотерапії, у процесі якої пацієнти грають ролі, що моделюють справжні життєві ситуації.
Психолагнія — сексуальне збудження, яке спричиняється за допомогою власної уяви через створення уявних образів.
Психологічна гармонія — оптимальний баланс між позитивними і негативними прагненнями особистості.
Психологічна діагностика — теоретичний фундамент практичної діяльності щодо розв’язання споконвічної проблеми співвідношення мети та результату функціонування будь-якої педагогічної системи на технологічному рівні.
Психологічна корекція — виправлення психічних розладів, відхилень за допомогою різних методик, які рекомендуються психологами та психіатрами.
Психологічна освіта — сукупність психологічних знань, здобутих у процесі навчання.
Псuхологiчний бар’єр — мотивацiйнi фактори, якi перешкоджають виконанню певної діяльності, наприклад пов’язаної з нововведеннями. До числа психологічних бар’єрів, якi виникають пiд час нововведень у педагогiчнiй діяльності, відносяться тaкi:
• бар’єр некомпетентності, який виникає в людини, яка не впевнена в тому, що зможе виконувати свою роботу після нововведень;
• бар’єр навичок, звичок, традиції, що виникає в людини, яка хоче зберегти існуючий метод роботи, до якого звикла; цей бар’єр характерний для педагогів iз великим стажем роботи;
• бар’єр ідилії, коли людина має глибоке задоволення вiд свого існуючого статусу, а все нове може внести дисгармонію в її душевний стан;
• бар’єр збільшення навантаження, коли нововведення підвищують інтенсивність праці, вимагають жертвувати іноді вільним часом, з’являється професійна напруга через нове й незасвоєне;
• бар’єр шефа, коли педагог не впевнений у правильності дiй методичних служб, якi нав’язують йому нововведення тощо.
Психологічний клімат — система відносних психічних станів, типових для певної групи, значущих для її членів та їхньої діяльності.
Психопрофілактика — запобігання негативному впливу.
Р
Раннє статеве життя — початок сексуальних стосунків до того моменту, коли молода людина стала зрілою: біологічно, психічно, соціально.
Релаксопедія — використання сугестії (навіювання) в процесі навчання і виховання.
Дітей виховувати складно, оскільки ніщо людське їм не чуже.
Ресоціалізація — процес пристосування девіантного індивіда до життя без гострих конфліктів.
Референтна група — соціальна група, на яку особа орієнтує свою поведінку, до якої належала в минулому, належить зараз і хотіла б належати в майбутньому (сім’я, релігійна громада, політична партія тощо).
Ригідність — стан, за якого знижена здатність до переключення психічних процесів і пристосування до умов середовища.
С
Самоактуалізація — прагнення людини до найповнішого виявлення, розвитку і реалізації своїх особистісних можливостей. Самоактуалізація передбачає сприятливі соціальні умови і відповідне виховання.
Самоаналіз — установлення причинно-наслідкових зв’язків в отриманні про себе інформації.
Самокорекція — визначається за результатами складання корекційної програми.
Самооцінювання — можливість визначення ставлення до себе і своєї діяльності.
Саморозвиток особистості — становлення людини як суб’єкта власної життєдіяльності.
У житті найкоштовніша доброта, і при цьому доброта розумна, цілеспрямована.
(Д. Лихачов)
Саморозвиток особистості соціального педагога — умотивована, свідома, відрефлексована на основі самопізнання, самовизначення, самоконтролю, самоосвітньої діяльності, спрямована на самовдосконалення природних і духовних рис, на розвиток творчого потенціалу, ділового мислення, на моделювання власного способу життя в соціокультурному контексті, на самореалізацію творчих здібностей у процесі життєтворення та професійного спрямування.
Санкції — способи реагування оточуючих на поведінку людини, що здійснюються у формі заохочення чи покарання.
Сенситивність — здатність зберігати значущі особистісні позиції перед обличчям соціального несприймання, відторгнення, остракізму за умови збереження критичності як необхідної умови соціальної адаптації.
Сімейна психотерапія — лікування членів сім’ї від неврозів, психастенії і т. ін. методом психічного впливу.
Сімейна реабілітація — комплекс педагогічних засобів, спрямованих на відновлення або компенсацію порушених функцій сімейних відносин між подружжям, батьками та дітьми.
Сім’я — динамічна мала група людей, які разом проживають, пов’язанні родинними відносинами (шлюбу, кровної спорідненості, усиновлення, опіки), спільністю формування і задоволення соціально-економічних та інших потреб, взаємною моральною відповідальністю.
Ситуація — сукупність подій та обставин.
Скринінг — медичне обстеження, контроль за ким-, чим-небудь з метою виявлення захворювань і проведення профілактичних заходів.
Соціалізація — процес уходження індивідів до різних спільнот, колективів і груп людей через засвоєння їх норм, ідеалів, цінностей.
Соціалізація дитини — процес навчання жити у злагоді із собою та навколишнім світом.
Соціалізація особистості — розвиток людини як соціальної істоти, становлення її як особистості.
Соціальна адаптація — пристосовування особистості до соціально-економічних умов, рольових функцій, а також соціальних норм, які складаються на різних рівнях життєдіяльності.
Соціальна верства — реально існуюча соціальна група, яка виділяється у відповідності з певними ознаками, які описують місце її членів у соціальній стратифікації.
Соціальна влада — влада, яка регулює стосунки людей.
Соціальна група — спільноти, що посідає певне місце в системі суспільних відносин кожного конкретного типу суспільства, що складається в ході історичного розвитку і тому є довготривалою, стійкою у своєму існуванні.
Дитина більш за все потребує вашої любові якраз тоді, коли вона менш за все на неї заслуговує. (Е. Бомбек)
Соціальна девiацiя — поведінка, яка не вiдповiдає соціальним нормам або реалізує традиційні, установлені соціальні норми i засуджується значною частиною суспільства.
Соціальна дезадаптація — уміння долати труднощі, довільна саморегуляція, навички спілкування, моральні норми та установки.
Соціальна депривація — позбавлення можливості задовольняти життєво важливі соціальні потреби.
Соціальна допомога — надання різного роду соціально-психо-лого-педагогічних послуг батькам у створенні найбільш сприятливих умов для повноцінного розвитку дитини-інваліда на всіх етапах її життєдіяльності.
Соціальна залежність — залежність людини, яка ще не почала вживати наркотики, але потрапила в середовище тих, хто їх уживає.
Соціальна інтеграція — наявність упорядкованих відносин між індивідами, групами, організаціями, державами; залучення дітей з фізичними та сенсорними вадами до навчання і виховання в колективі здорових однолітків, а також використання різних форм дистанційного навчання.
Соціальна інтеріоризація — процес уключення соціальних норм і цінностей до внутрішнього світу людини: вбирання, пропуск через себе норм, цінностей і вимог, вироблення власних установок і здійснення дій у відповідності з ними.
Соціальна компетентність — бажання вступати в спілкування з іншими, впевненість в собі, що передбачає вміння поставити себе на місце іншого.
Соціальна обдарованість — уміння підтримувати дружелюбність, налагоджувати ділові контакти, досягати соціального добробуту.
Соціальна орієнтація — уміння розібратися в якихось обставинах, у життєвих ситуаціях.
Соціальна паспортизація — складання соціального паспорту класу, школи.
Соціальна педагогіка — системна одиниця, що має вплив на духовні, етичні зміни суспільства з метою гуманного або гуманітарного розвитку людини та соціуму загалом, або наука, яка розкриває значущість та вплив соціокультурних норм, цінностей, умов на розвиток особистості дитини в контексті соціальної педагогіки в ЗНЗ.
Соціальна перцепція — сприймання, розуміння та оцінка людьми одне одного.
Соціальна підтримка — здатність звертатися по допомогу та вміння сприймати підтримку з боку свого середовища (родини, однолітків, колег тощо).
Соціальна поведінка — поведінка, яка здійснюється і притаманна певному суспільству.
Соціальна політика — політика, що проводиться державою, курс дій відносно здійснення соціальних програм, підтримки галузей соціальної сфери.
Соціальна практика — організаційна форма виховного простору і водночас механізм залучення учнів до суспільного життя, соціальної творчості, суспільно корисної праці, продуктивної освіти. Вона стимулює та підтримує в школярів суспільну активність, виховує відповідальність, готує до розв’язання життєвих завдань, з якими учні зіткнуться як у процесі навчання, так і після закінчення школи.
Соціальна превенція — система соціальних заходів, спрямованих на створення умов для запобігання негативним явищам.
Соціальна профілактика — комплекс дій, що впливають на комплекс соціальних умов, які сприяють збереженню і розвитку здоров’я, запобігаючи несприятливому впливу чинників соціального та природного середовища.
Соціальна психологія — наука, що вивчає закономірності поведінки та діяльності людини, обумовлені включенням її в соціальні групи, а також психологічні особливості самих цих груп.
Соціальна реабілітація — система заходів, спрямована на відновлення морального, психічного та фізичного стану дітей, їх соціальних функцій та приведення індивідуальної чи колективної поведінки у відповідність із загальновизнаними суспільними правилами та нормами.
Соціальна робота — інтегративна галузь знання та комплексний, універсальний вид діяльності.
Соціальна роль — соціальна функція й спосіб поведінки особистості, які відповідають суспільним очікуванням.
Соціальна сирота — дитина, яка має біологічних батьків, але вони з різних причин не займаються вихованням дитини і не піклуються про неї.
Соціальна служба — спеціальні органи, які надають соціальні послуги та соціальну допомогу молоді.
Соціальна спільнота — реально існуюча сукупність індивідів, придатна до емпіричної фіксації, яка характеризується відносною цінністю.
Соціальна стратифікація — структура суспільства та його прошарків, система ознак соціальної диференціації, на основі яких суспільство поділяється на класи та страти.
Соціальна структура — система соціальних верств, класів, груп певного суспільства, а також сукупність стійких і впорядкованих зв’язків між ними.
Соціальна сфера — суть громадянського суспільства: соціальна поведінка особистості.
Соціальна творчість — діяльність, яка породжує щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю й суспільно-історичною унікальністю.
Соціальна установка — узагальнений функціональний стан готовності до певної форми реагування. Установка виступає як чинник, що організує внутрішню пов’язаність, логічну послідовність поведінки в структурну стійкість діяльності людини.
Соціальне виховання — система цілеспрямованого впливу суспільства на цінності, відносини і сенс життя окремої людини, соціальних макро- і мікрогруп в інтересах узгодження трудової та пізнавальної активності їхніх членів, емоційно-моральних відносин, досвіду практичної діяльності з інтересами і цінностями цього суспільства в напрямі прогресивного соціально-економічного і духовно-культурного розвитку суспільства і людини.
Уся краса дітей для нас особлива, людська їх краса нерозривно пов’язана з надією, що вони будуть не те, що ми, будуть кращі за нас. (В. Соловйов)
Соціальне дослідження — аналіз суспільства, групи в єдності всіх сторін, галузей і сфер, весь соціокультурний простір.
Соціальне забезпечення — система забезпечення та обслуговування малозабезпечених сімей.
Соціальне здоров’я — здатність адекватно розуміти та будувати стосунки із соціальним оточенням: сім’єю, друзями, колегами, колективом тощо.
Соціальне інспектування — складова соціального супроводу, метою якого є контроль соціального педагога чи працівника за реалізацією в сім’ї прав її членів, виявленням випадків їхнього порушення та умов, що цьому сприяють.
Соціальне обслуговування неблагополучної сім’ї — надання сім’ї різноманітних виплат, гарантованих державою в законодавчому порядку.
Соціальне партнерство — визначення форм ефективного та взаємовигідного співробітництва різних соціальних груп людей, які не завжди розділяють ідеї та інтереси одне одного, для розв’язання загальних проблем.
Соціальне середовище — сукупність людей, пов’язаних спільністю життєвих умов, занять, інтересів і т. ін.
Соціальне сирітство — явище, зумовлене ухилянням або відстороненням батьків від виконання батьківських обов’язків щодо неповнолітньої дитини.
Соціальний аспект — формування таких компетенцiй, як комунікативність, правомірність тощо.
Соціальний діагноз — певно визначений алгоритм дій, використання процедур і засобів подолання проблеми. Найбільш повно охарактеризував технологічність творчого аналізу й діагнозу проблем соціального розвитку В. І. Вернадський. Він рекомендував дотримуватися правил:
• проводити детальний аналіз;
• бачити за окремим загальне;
• не обмежуватися описанням явищ, а глибоко досліджувати їх сутність і зв’язок з іншими процесами;
• не уникати питання «чому?»;
• прослідковувати історію ідей;
• збирати якомога більше відомостей про предмет досліджень з літературних джерел;
• вивчати загальні закономірності наукового пізнання;
• поєднувати науку з іншими галузями знання, із суспільним життям;
• не тільки розв’язувати проблеми, але й знаходити нові, нерозв’язані.
Соціальна діагностика є необхідною ланкою перетворювальної практики в циклі «діагноз — прогноз — програма — упровадження». Вона є важливим технологічним інструментом і перш за все збагачує кадри соціальних служб теоретичними й емпіричними знаннями, допомагає глибше зрозуміти соціальні проблеми і перспективи їх розвитку.
Соціальний захист — система матеріального забезпечення й обслуговування громадян в установлених законодавством випадках (інвалідність, утрата годувальника тощо).
Соцiальний контроль — сукупність методів i засобів, що забезпечують відповідність поведінки людей соціальним нормам. Biн може бути зовнішнім (сукупність соціальних механізмів, якi регулюють діяльність людини) i внутрішнім (самоконтроль людини, направлений на узгодження власної поведінки з iснуючими або прийнятими нормами).
Соціальний патронаж — діяльність, спрямована згідно із Законом України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» (ст. 1), на створення соціальних умов для задоволення законних інтересів, свобод, реалізації права дитини на освіту в системі освіти, на розвиток дитини, сприяння взаємодії закладів освіти, сім’ї і суспільства у вихованні дітей, їхній адаптації до умов соціального середовища, забезпечення консультативної допомоги батькам та особам, які їх замінюють.
Соціальний педагог — працівник соціуму, який взаємодіє та співпрацює з різними категоріями населення, застосовуючи позитивні емоції, він здатний сприяти створенню системи ціннісних орієнтацій для позитивного саморозвитку особистості, її гармонійного психологічного комфорту.
Соціальний статус — становище особи чи групи осіб у суспільстві, яке визначається за допомогою об’єктивних чинників (фах, дохід, престиж), або те місце, яке індивід займає в соціальній системі.
Соціальний супровід — робота соціального педагога із сім’єю, спрямована на підтримку сім’ї в різних видах її життєдіяльності, формування здатності сім’ї самотужки долати свої труднощі, надання допомоги сім’ї з метою розв’язання різних проблем.
Соціальний успіх — спроможність особистості сприймати та відповідати на соціальні потреби, здатність успішно взаємодіяти з іншими, що допомагає індивідуумі виявляти ініціативу, підтримувати та управляти своїми емоціями; здатність співпрацювати, долати конфлікти тощо.
Соціальні норми — визнані правила поведінки чи дії окремих людей і соціальних груп.
Соціальні потреби — відчуття належності до будь-якого або будь-чого (груп, колективу, соціального прошарку, важливої справи), взаємодії та підтримки, відчуття того, що тебе розуміють і сприймають.

Дітей потрібно вчити говорити, а дорослих прислухатися до дітей. (К. Кушнер)
Соціальні послуги — комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги задля поліпшення або відтворення життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя. Основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування.
Соціальні права й свободи — гарантовані державою можливості людини, спрямовані на забезпечення соціальних умов життя.
Соціальні сироти — особлива група дітей, які внаслідок соціальних, економічних та морально-психологічних причин лишилися сиротами при живих батьках.
Соціально-виховний — пов’язаний із соціальними факторами виховної роботи.
Соціально-культурна реабілітація — нормалізація життєдіяльності дитини, реконструкція соціально-культурного оточення, само-актуалізація та активізація процесу спілкування, створення умов для творчого використання мистецтва як засобу соціально-культурної реабілітації дітей з особливими потребами.
Соціально-педагогічна діяльність — виховання особистості в суспільстві.
Соціально-педагогічна допомога — гармонізація відносин особистості і суспільства через педагогізацію середовища дитини.
Соціально-педагогічна компетенція сім’ї — набуття членами сім’ї знань і навичок, достатніх для реалізації завдань повсякденного життя, які виникають під час спілкування з оточенням.
Соціально-педагогічна підтримка — надання соціально-педагогічної допомоги дітям у важких, проблемних, життєвих ситуаціях, сприяння їх соціальній адаптації й успішній соціалізації, формування життєвої компетентності.
Соціально-педагогічна реабілітація — відновлення виховного потенціалу сім’ї, захист прав членів родини у кризових ситуаціях, зміна соціального та сімейного статусу окремих членів сім’ї.
Соціально-педагогічна робота в загальноосвітніх закладах — здійснення посередництва між освітніми установами, сім’єю, трудовими колективами, громадськістю, організація їх взаємодії з метою створення умов для всебічного розвитку дітей і підлітків.
Соціально-педагогічне прогнозування — з’ясування того, чого реально в певній ситуації можна досягти на початковому етапі роботи. Прогнозування соціально-педагогічного розвитку ситуації, виховання людини — один із найбільш важких етапів діяльності діагноста, що передбачає знання особливостей характеру соціальної проблеми, уміння спеціаліста в прогностичній діяльності. На результат прогнозування впливає наявність достатньо повної інформації про об’єкт соціального діагнозу з одного боку, особистісний досвід діагноста, інтуїція — з іншого.
Соціально-педагогічний патронаж — взаємодія різних установ, спеціалістів для виховання дітей, їхньої соціалізації та адаптації до умов соціального середовища.
Соціально-правова компетенція — знання державної та національної символіки; знання й дотримання прав і обов’язків учнів; знання й дотримання статуту школи; активна участь у позашкільній та позакласній діяльності, свідоме ставлення до виконання доручень.
Соціально-педагогічний супровід — соціальна реабілітація, адаптація та соціалізація дітей, надання різного виду соціальних послуг учням та їхнім сім’ям.
Соціально-профілактична робота — запобігання неконструктивній взаємодії між членами сім’ї, різним формам насильства, помилкам у сімейному вихованні, формуванню різних видів залежності в членів сім’ї.
Соціально-психологічна занедбаність дитини — результат довготривалого позбавлення дитини виховного впливу та соціальних умов для нормального психічного й розумового розвитку.
Соціально-психологічна ефективність шкільної роботи — характеристика рівня розвитку моральних якостей учнів.
Соціально-психологічний статус учня — становище, яке посідає дитина у групі ровесників (класі), яке переживається й оцінюється нею суб’єктивно (адекватно чи неадекватно) і визначається її правами й обов’язками.
Соціально-реабілітаційна робота — відновлення виховного потенціалу сім’ї, захист прав членів родини у кризових ситуаціях, зміна соціального та сімейного статусу окремих членів сім’ї.
Соціогенний — характеристика соціального походження різних моделей поведінки.
Соціограма — графічне зображення результатів соціометричного дослідження; спосіб зображення структури міжособистісних стосунків у малій соціальній групі.
Соціокультурна компетенція — знання національно-культурних особливостей країни.
Соціологічна інформація — документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій і явищ, процесів, фактів.
Соціологічна компетенція — здатність використовувати й перетворювати мовні форми виходячи із ситуації спілкування.
Соціологічна самокорекція — проводиться за результатами складання корекційної програми.
Соціологічний інструментарій — сукупність розроблених засобів проведення соціологічних досліджень, спрямованих на вивчення певних проблем.
Соціологія — наука про суспіль-ство та закони його розвитку.
Соціометрія — соціально-психологічний метод, що дозволяє визначити структуру міжособистісних і внутрішньогрупових взаємин у групі з метою їхньої зміни, поліпшення й удосконалення.
Соціометричне дослідження — дослідження міжособистісних стосунків.
Соціум — людська спільнота як результат форм діяльності людей, що склалися історично.
Соцiоцентризм — точка зору людини, згідно з якою його соціальна група представляє ідеальні стандарти поведінки, думок тощо і виходячи з якої вона оцінює інші групи.
Спосіб життя особистості — система стихійно або цілеспрямовано сформованих інтересів, видів діяльності і ліній життя.
Статево-рольова соціалізація — навчання дитини соціальним ролям чоловіка та жінки, що обумовлені нормами, звичаями, культурними традиціями.
Стигматизація — упереджене негативне ставлення до людини у зв’язку з наявністю в неї небажаних рис чи ознак.
Стиль сімейного виховання — найбільш характерні способи ставлення батьків до дитини в процесі застосування відповідних засобів і методів педагогічного впливу.
Стрес — реакція організму на ситуацію, яка вимагає функціональної перебудови організму, відповідної адаптації.
Суб’єктність — активний, самостійний і самодостатній стан і позиція людини в житті.
Субкультура — сукупність соціально-психологічних ознак (норм, цінностей, стереотипів, смаків тощо), які впливають на стиль життя і мислення певних номінальних і реальних груп людей і дозволяють їм утверджувати себе як «ми», відмежоване від «вони» (інші представники соціуму).
Сукупність соціальних ролей — виконання людиною у кожній ситуації своєї життєдіяльності тієї чи іншої соціальної ролі: в автобусі — пасажира громадського транспорту, на уроці — учня, у спілкуванні з батьками — сина або дочки тощо.
Суспільство — сукупність людей, об’єднаних певними відносинами, зумовленими історично змінним способом виробництва матеріальних благ.
Сфера діяльності соціального педагога — соціум як найближче оточення особистості, людські стосунки, соціокультурні умови розвитку.
Т
Творчість — продукт соціалізації здібностей.
Телеманія — надмірне захоплення переглядом телевізійних передач.
Технологія — сукупність способів, спрямованих на оволодіння системою знань, досвідом, уміннями, і практика роботи суб’єктів превентивної діяльності.
Технологія превентивної роботи — сукупність прийомів, методів та впливів, що застосовуються педагогами, психологами, соціальними й медичними працівниками, правоохоронними органами з метою досягнення успіху превентивного виховання.
Толерантність — повага й визнання рівності, відмова від домінування і насильства, визнання багатовимірності й різноманіття людської культури, норм, вірувань і відмова від зведення цього різноманіття до якоїсь однієї точки.
Торгівля людьми — сучасна форма рабства.
Тьютор — посередник між учнем та вчителем-предметником, який допомагає визначити індивідуальні «замовлення» на освітні послуги.
У
Усиновлення — прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснюється на підставі рішення суду.
Утримання дитини батьками — відповідно до ст. 181 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Утриманці — особи, які перебувають на повному утриманні іншої особи або одержують від неї допомогу, яка є постійним і основним джерелом їхнього існування. Факт перебування на утриманні в разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення може бути встановлений у судовому порядку.
Ф
Фасилітатор — особа яка в роботі з дітьми сповідує відкритість власним думкам і переживанням, заохочення й довіру як вираження внутрішньої особистісної впевненості в можливостях і здібностях вихованців, «емфатичне розуміння» (бачення вихованця, його реакцій, дій, навичок).
Фобія — непереборний, нав’язливий страх, нетерпимість, боязнь.
Функції превентивного виховання — дії, пов’язані з виконанням завдань, обов’язків, пов’язаних з превентивною діяльністю (діагностично-прогностична, корекційно-реабілітаційна, освітньо-консультативна, організаційно-методична, інтегративно-просвітницька).
Х
Хибні типи сімейного виховання — типи виховання, які призводять до соціальної дезаптації дитини або відхилень у її поведінці.
Ц
Цінності — не лише те, що вже існує, а й те, що треба ще здійснити:
• абсолютні вічні — цінності, що акумулюють досвід усього людства і є еталоном його буття;
• базові — цінності високого ступеня узагальнення, що зрідка бувають безпосередньо пов’язаними з конкретною поведінкою.
• громадянські — цінності, що регулюють родинне життя;
• загальнолюдські — цінності, що прийняті або мають бути прийняті різними народами, культурами, цивілізаціями.
• індивідуальні — цінності, властиві певній особі;
• інструментальні — спосіб поведінки або дій, не пов’язаних безпосередньо з метою;
• колективні — цінності певного суспільства, нації, цивілізації;
• національні — цінності, що характеризують особливості життя певної національності та державного устрою;
• оперативні — цінності, що виявляються в реальній поведінці;
• особистісні — цінності, що стосуються особистого життя;
• партикулярні — цінності певного суспільства, нації, цивілізації;
• термінальні — цінності, що є найбільш бажаними та емоційно привабливими для особистості, що усвідомлюються як ідеальний стан її буття;
• універсальні — цінності, що прийняті або мають бути прийняті різними народами, культурами, цивілізаціями.
Цінності життя — здоров’я, життя і радість життя, спілкування з природою.
Ш
Шкільна фобія — особлива форма страху розлуки, що характеризується намаганням ухилитися від відвідування школи і часто супроводжується соматичними скаргами (на запаморочення, головний біль, біль у шлунку тощо).
Шкільні прогули — невідвідування школи з неприйнятних причин, незалежно від того, чи знають про це батьки і чи дають вони на це згоду.
Школа — соціальний простір, специфічна сфера життєдіяльності учня, у межах якої цілеспрямовано й систематично здійснюються його соціалізація, збагачення соціального досвіду через засвоєння й переробку знань, умінь, навичок, норм, цінностей, традицій.
Школа соціальної реабілітації — загальнонавчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання.
Ю
Ювенальна юстиція — спеціалізована система правосуддя щодо неповнолітніх. Є важливим інститутом системи захисту прав дитини.
Я
Якість превентивних знань — ефективність реалізації знань у життєвих ситуаціях.